модальність

-ності, ж.

1) Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.

2) У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджується – можливість, дійсність чи необхідність чогось.

3) муз. В теорії ладу – спосіб звуковисотної організації, в основі якого лежить звукорядний принцип, на відміну від тональності з її технікою центрального тону або співзвуччя.